Я вітаю пропозицію організаторів, зважуючи на те, що тема нашого зібрання надто жива, несформована, скажімо, в академічній традиції її розгляду, спробувати і поговорити про неї нетрадиційно. Зосередитись не на звичних для наукових конференцій доповідях, а на живій візуалізації можливих наслідків всіх цих процесів у перспективі трьох років і такому ж живому обговоренні тих візій.
1. Рушійна сила процесу
Для того, аби побачити процес в його перспективі - одного, двох або й трьох років, ми маємо відповісти собі на питання про його рушійну силу. Це просто.
Цілком виразною є ситуація, в якій ініціатива знаходиться на боці громадськості. Для великої кількості формальних і неформальних груп, спільнот, найрізноманітнішого забарвлення в сенсі фаху, досвіду, освіти, віку учасників, впроваджння Е-демократії стало важливою справою. І починався цей процес одразу після Майдану як відповідь на запитання, а що ж далі?
Ну, вигнали кого треба, а що маємо робити практично? В чому настрій, атмосфера Майдану мають втілитись таким чином, щоб вже надалі можна було бути спокійними за цю державу, суспільство, його траєкторію розвитку? То був час, коли ще в держорганах ніхто нічого не міг притомно сказати чи побачити в перспективі, та навіть і в експертному середовище від цього сахались, бо питання видавались надто складними, теоретично неопрацьованими, у світі ніде фундаментально не запровадженими. А громадськість на це уваги не звертала, бо прагнула діяти.
Видається, що і надалі буде так само. Люди будуть тиснути, аби все це впроваджувалось, впроваджувалось реально, не на папері, у вигляді звітів чи дисертацій, а саме там, де вони живуть, і саме так, щоб можна було кожному результати відчути, помацати, як кажуть, руками.
Отже, перша візія перспектив Е-демократії, видається такою, що громадськість буде показувати напрями, в яких слід сферу розвивати, не вдаючись у оцінки й порівняння, а прагнучи одержати результати тут і зараз.
2. Форми, методи, інструменти
Визначивши мотор процесу, розглянемо його морфологію, конкретні риси й складові.
Тут буде складно, а може й надто складно дати відповідь, намалювати реальну чи бажану картину у перспективі.
Справа в тому, що зараз немає готових рішень і відповідей, чіткого розуміння, що саме має постати на тих чи інших напрямках чи розділах Е-демократії. А натомість, зважуючи на те, про що ми казали у першому розділі, є потужне бурління креативу. Воно відбувається на різних майданчиках, в різних регіонах, в різних прошарках соціальних і професійних. І виглядає так, що всі шукають потрібні їм ІТ-інструменти, рішення, технології або механізми. І це перший шар, він на поверхні і він очевидний.
Зрештою, оскільки мова йде про участь громадськості в управлінні державними справами, то можна помітити і другий, не такий очевидний чи гучний, але теж виразний шар вирішуваних питань. Шукають не тільки ІТ-рішення, йде пошук шляхів розширення переліку традиційних (в тому числі офф-лайн) форм участі громадян в управлінні. Чітко видно намагання наповнити їх реальним змістом. Зв'язок з Е-демократією тут пролягає не у галузі технологій, а у підході, атмосфері, культурному середовищі, яке формується в суспільстві за допомоги згаданих технологій, але потім вже починає працювати само на себе. І межі цього пошуку, цього суспільного бурління побачити зараз просто неможливо. Хоча можна, мабуть, сказати, що все потрібне для реального діалогу влади і громади громадські сили будуть шукати і вони знайдуть те, що їм потрібно. Як ми вже казали: тут і зараз.
Фахівці, наукова спільнота тут не можуть споглядати, вони мають долучитись до вирішення багатьох практичних задач, сприяння чи підтримки цього процесу. Зокрема:
- як ініціювати розгляд того чи іншого відносно самостійного питання, напрямку роботи;
- як інформувати про наявні альтернативи, підходи до рішення проблеми, в тому числі як технологічні, так і соціально-політичні чи юридичні; див. далі про міждисциплінарний підхід;
- шукати варіанти, оцінювати плюси й мінуси пропонованих альтернатив, знов таки: комплексно, у взаємозв'язку технічних та гуманітарних аспектів;
- опитувати експертів, вивчати громадську думку стосовно критеріїв обрання остаточних моделей, їх пріоритетів у різних контекстах запровадження;
- голосувати в певний спосіб про те, що має бути обрано;
- мобілізувати й сприяти ефективній організації тих, хто буде реалізовувати те, що вирішили робити в цьому контексті.
Особливо важливо підкреслити, що для академічного середовища важливо доречне і своєчасне долучення різних фахівців і обов'язкове застосування міждисциплінарного підходу. Абсолютно приреченими виглядають спроби вирішувати завдання Е-демократії як вузько спеціальні, належні тому чи іншому науковому напрямку, кафедрі чи установі. Тільки комплексний міждисциплінарний підхід.
Важко сказати, яких форм це має набути, але то вже питання реалізації, а принципове ставлення до питання має бути зафіксоване і сприйняте всіма учасниками процесу.
Але важливо зрозуміти, що придумуватись на рівні пропозицій буде багато чого, та виживатимуть і реально запрацюють лише найвлучніші рішення. Тому другу візію по відношенню до академічної спільноти можна було б визначити так: треба брати на себе тактовне й ненав'язливе, але фахове направляння того суспільного бурління, моніторинг всього, що відбувається на цьому широкому й різнобарвному просторі, аналіз, чому щось приживається, а щось ні. І, нарешті, формулювання науково значущих висновків щодо уроків, можливостей повторювати, тиражувати впроваджені рішення або відмовлятись від них і не повторювати вже помічені помилки.
3. Кооперація чи конфронтація
Третя візія видається дуже простою у формулюванні, але надто складною у реалізації.
Звучить вона так: ми не досягнемо жодного поступу без справжньої глибокої і тісної співпраці. Або: тільки дружна, спільна робота принесе бажаний результат. Дійсно, хто ж заперечить. Йдеться, зрозуміло, про владу і громадськість включно з експертами.
Чому про це треба казати сьогодні і намагатись не забувати завтра? Тому що хоча певний рівень тої співпраці вже є сьогодні, але він недостатній. Можливо, не всі учасники були якось морально готові до реальної, а не профанаційної співпраці, не відчули того моменту, що рівень складності завдань Е-демократії, та сама її природа така, що потребує від всіх нас саме такого ставлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар