1.5 Наталя Грицяк

Пані Наталя блискавично відгукнулась, за що я їй дуже вдячний, і надала для публікації на сторінці такий текст:

Наталя Грицяк у своєму виступі наголосила, що е-демократія - це не інформатизація нудних адміністративних завдань чи високотехнологічна забавка, а сила, здатна оживити та оновити демократичний політичний процес. Наразі існує потреба у створенні значно ширшого демократичного простору, заради громадського обговорення суспільно важливих проблем.

Демократія — не застиглий стан, а радше процес невпинної та постійної суспільної творчості та самоорганізації громадян, які вільно обирають і контролюють свою владу.

До того ж, демократія — це не лише теорія або якась формально сконструйована модель, а передусім практика, культура та світогляд переважної більшості громадян суспільства, яке називає себе демократичним і хоче таким бути — від політиків та керівників держави до звичайних пересічних громадян різних спеціальностей, професій та роду діяльності.

Демократія у певному сенсі завжди перебуває у перманентній кризі. Ця «криза», втім, перетворює демократію в систему, що динамічно розвивається, знаходячи в самій собі сили для подолання своїх недосконалостей. Змістом такої «кризи» (і засобом «виходу» з неї) є постійне природне невдоволення громадян демократичної країни тією чи іншою сферою суспільного життя або сучасним станом речей у суспільстві та їх прагнення до майбутніх, все ще не реалізованих можливостей.

Лише демократія містить у собі творче поєднання незадоволення, вільної та конструктивної критики, надії та нового бачення, а також — суспільних можливостей щодо розв'язання будь-яких суспільних проблем. Останнє відбувається одночасно з покращанням якості самої демократії. Саме у цьому нестримному історичному процесі вдосконалення демократії вільними громадянами, який ніколи не завершується, є її сутність.

Розробка та реалізація органами державної влади та особливо органами місцевого самоврядування політики е-демократії має сенс лише за умови, коли ці органи передбачатимуть, що така політика потребує використання Інтернету та інших цифрових технологій з метою розвитку та посилення демократичної практики. Якщо ж е-демократія буде лише символічною політикою, що розробляється владою з метою доведення своєї прихильності до інформаційних технологій та надання громадськості можливості просто щось сказати з політично неважливих питань, то така політика тільки дискредитуватиме демократію та можливості інформаційних технологій.

Е-демократія не може вважатися панацеєю від усіх відомих хвороб політичної демократії або суспільних комунікацій, але вона, безсумнівно, сприяє розвитку двох, на сучасному етапі нероздільних, історичних проектів - демократії та Інтернету.
Отже, е-демократія повинна посісти гідне місце та увійти до порядку денного радикальних політичних реформ.

---

Я з часом текст підформатую, видавалось більш важливим його поставити якнайскорше. Та ще й пані Наталя може щось додати, я маю на увазі і публікації, і інші матеріали.