Чудернацька назва цієї публікації вказує на те, що матеріал підготовлений у відповідь чи на продовження розмови, яку почала своїм текстом пані Наталя Грицяк. Саме на сторінці під номером 1.5. А розташовувати цей текст при тій сторінці у вигляді коментаря було не надто зручно, то й зроблено спробу побудувати такий от механізм логічних зв'язків через назву публікації.
Ще раз подякувавши пані Наталі за участь у розмові, візьмемось до справи.
Е-демократія і Е-урядування
Е-демократія - поняття дуже широке. І треба сказати, що по-перше, воно включає в себе ті явища, які пані Наталя віднесла до сфери адміністративних завдань. Вони зазвичай виступають під назвою Е-урядування. По-друге, і Е-урядування, і Е-демократія безумовно базуються на високих технологіях, окремі фрагменти яких можуть виглядати не надто зрозуміло чи переконливо. Втім, критичним фактором чи рушійною силою Е-демократії, безумовно, є люди.
Але не програмісти і електронщики, а пересічні громадяни, які в рамках політичного процесу за допомоги засобів Е-демократії починають чинити по-новому, не так, як вчора. Або не починають.
Адже навіть і сама по собі демократія в своїх традиційних чи навіть архаїчних формах - це тільки можливість, право на участь в політиці. Від аналізу і виявлення причин тих чи інших суспільних явищ до вироблення стратегій змін, планування конкретних заходів державного управління. Право, яким користується не кожен. Право, яке в умовах застосування електронних засобів комунікації дає безмежні можливості для обговорення проблем та пошуку ефективних шляхів їх вирішення.
Можливості, якими треба ще скористатись. Можливості, для яких існують принаймні дві важливих передумови: вміння і бажання. Не забуваймо про це.
В конкретних випадках, як от у цьому: http://mkrada.gov.ua/documents/2443.html, вирішити чи оцінити всі ті обставини, що пов'язані з Е-демократією буває надто складно. Та й просто практично неможливо, як казати про двох чи десятьох експертів - кожен з них буде мати свою точку зору, поважну й добре аргументовану. Але виборець, у даному випадку миколаєвець, це зробити зобов'язаний і він це зробить: на наступних виборах, оцінюючи роботу ради. Втім, ефективною така оцінка буде тільки у тому випадку, коли скориставшись саме електронними засобами комунікації, виборець візьме участь у ефективному обговоренні і програми як такої, і поточного стану чи результатів її виконання. Коло замикається: для ефективного запровадження Е-демократії потрібно ширше і глибше використовувати її саму. Щось на кшталт вправи відомого барона. Парадокс?
Діалог
Пані Наталя багато разів згадує діалог, обговорення, демократичну практику. Без сумніву мова йде про щось надто важливе, сутністне, наріжний камінь усієї конструкції під назвою демократія.
Я сподіваюсь, що тема діалогу знайшла своє відображення також і в інших матеріалах семінару, які ми досі не побачили, а поки що маленька вправа або соціальний експеримент.
Пропонується познайомитись з трьома бібліотечними форумами, посилання на які наведені у верхній частині сторінки і дати оцінку одній реальній соціальній практиці. А саме: чи рівень діалогу є задовільним, адекватним сучасним завданням бібліотечної галузі? В тому числі як по рівню активності (кількість постів, коментів), так і по тематиці (якість пропонованих тем, їх зв'язок з актуальними питаннями розвитку суспільства, галузі культури, місіевих проблем тощо).
А щоб добірка адресів нашої мандрівки не виглядала упередженою або надто вузькою, додамо ще декілька:
От обговорення стратегічного документу під назвою Маніфест в Українській бібліотечній асоціації: https://m.facebook.com/ula.org.ua/posts/870892712997491
А це діалог з народом депутата міської ради: https://facebook.com/groups/639743272837618?view=permalink&id=639946216150657
Ось розмова діячив культури про її майбутнє: https://facebook.com/groups/407269976137419
Зрозуміло, завдання небібліотечних спільнот, що тут згадані, є зовсім іншими, а от рівень діалогу той самий. Абсолютно незадовільний, як на мене.
Виходить, що фундаментальна соціальна практика демократії - обговорення, діалог - не опанована українцями? Не вміють чи не хочуть?
І що відтак маємо робити?
Ще раз подякувавши пані Наталі за участь у розмові, візьмемось до справи.
Е-демократія і Е-урядування
Е-демократія - поняття дуже широке. І треба сказати, що по-перше, воно включає в себе ті явища, які пані Наталя віднесла до сфери адміністративних завдань. Вони зазвичай виступають під назвою Е-урядування. По-друге, і Е-урядування, і Е-демократія безумовно базуються на високих технологіях, окремі фрагменти яких можуть виглядати не надто зрозуміло чи переконливо. Втім, критичним фактором чи рушійною силою Е-демократії, безумовно, є люди.
Але не програмісти і електронщики, а пересічні громадяни, які в рамках політичного процесу за допомоги засобів Е-демократії починають чинити по-новому, не так, як вчора. Або не починають.
Адже навіть і сама по собі демократія в своїх традиційних чи навіть архаїчних формах - це тільки можливість, право на участь в політиці. Від аналізу і виявлення причин тих чи інших суспільних явищ до вироблення стратегій змін, планування конкретних заходів державного управління. Право, яким користується не кожен. Право, яке в умовах застосування електронних засобів комунікації дає безмежні можливості для обговорення проблем та пошуку ефективних шляхів їх вирішення.
Можливості, якими треба ще скористатись. Можливості, для яких існують принаймні дві важливих передумови: вміння і бажання. Не забуваймо про це.
В конкретних випадках, як от у цьому: http://mkrada.gov.ua/documents/2443.html, вирішити чи оцінити всі ті обставини, що пов'язані з Е-демократією буває надто складно. Та й просто практично неможливо, як казати про двох чи десятьох експертів - кожен з них буде мати свою точку зору, поважну й добре аргументовану. Але виборець, у даному випадку миколаєвець, це зробити зобов'язаний і він це зробить: на наступних виборах, оцінюючи роботу ради. Втім, ефективною така оцінка буде тільки у тому випадку, коли скориставшись саме електронними засобами комунікації, виборець візьме участь у ефективному обговоренні і програми як такої, і поточного стану чи результатів її виконання. Коло замикається: для ефективного запровадження Е-демократії потрібно ширше і глибше використовувати її саму. Щось на кшталт вправи відомого барона. Парадокс?
Діалог
Пані Наталя багато разів згадує діалог, обговорення, демократичну практику. Без сумніву мова йде про щось надто важливе, сутністне, наріжний камінь усієї конструкції під назвою демократія.
Я сподіваюсь, що тема діалогу знайшла своє відображення також і в інших матеріалах семінару, які ми досі не побачили, а поки що маленька вправа або соціальний експеримент.
Пропонується познайомитись з трьома бібліотечними форумами, посилання на які наведені у верхній частині сторінки і дати оцінку одній реальній соціальній практиці. А саме: чи рівень діалогу є задовільним, адекватним сучасним завданням бібліотечної галузі? В тому числі як по рівню активності (кількість постів, коментів), так і по тематиці (якість пропонованих тем, їх зв'язок з актуальними питаннями розвитку суспільства, галузі культури, місіевих проблем тощо).
А щоб добірка адресів нашої мандрівки не виглядала упередженою або надто вузькою, додамо ще декілька:
От обговорення стратегічного документу під назвою Маніфест в Українській бібліотечній асоціації: https://m.facebook.com/ula.org.ua/posts/870892712997491
А це діалог з народом депутата міської ради: https://facebook.com/groups/639743272837618?view=permalink&id=639946216150657
Ось розмова діячив культури про її майбутнє: https://facebook.com/groups/407269976137419
Зрозуміло, завдання небібліотечних спільнот, що тут згадані, є зовсім іншими, а от рівень діалогу той самий. Абсолютно незадовільний, як на мене.
Виходить, що фундаментальна соціальна практика демократії - обговорення, діалог - не опанована українцями? Не вміють чи не хочуть?
І що відтак маємо робити?
Немає коментарів:
Дописати коментар